Театри – це чи не одне з найкращих місць, які люблять відвідувати торонтці. Дивлячись виставу можна гарно відпочити, дізнатися для себе багато корисного. Так було і в 18 столітті, бо саме тоді почало зароджуватися театральне життя в Торонто. Далі на toronto-trend.
Торонтці хочуть опери
Першим, хто побудував будівлю для театру в Торонто, був Джон Річі. Королівський ліцей відкрив свої двері 25 вересня 1849 року. Він знаходився за рядом будівель на південній стороні Аdelaide Street West, між вулицями Бей і Йорк.
Глядачі заходили до цього театру з Кінг-Стріт, через Театральний провулок, де була арка між 99 та 101 будинками. Вважається, що це був перший оперний театр міста, де пропонували глядачам більше ніж оперу. Тут ставили п’єси, виступали трупи, бродячі музиканти, солісти та оратори.
До побудови театру такі розваги в Торонто відбувалися в невеликих переобладнаних приміщеннях, їдальнях готелів. Королівський ліцей мав власну сцену, спеціальне освітлення, оркестрову яму, гримерки та балкон.
Нове на зміну старому
У 1874 році Королівський ліцей згорів. За рік до цієї події було створено проєкт для зведення будівлі для нового оперного театру – Grand Opera. Розпочали будівництво за адресою 9-15 Adelaide Street West неподалік від Yonge Street. Керувати цим новим театром мала Шарлотта Нікінсон.
Розробкою проєкту будівлі займався архітектор Томас Джексон з Нью-Йорка. Чоловік спроєктував будівлю у стилі ампір з великим мансардним дахом, східні та західні крила будівлі були з’єднані секціями й вежею.
Будинок, в якому розмістився новий театр Grand Opera, мав чотири поверхи. Для його зведення використовували цеглу, камінь, дерев’яні балки для підтримки високих стін і перекриттів. В будівлі встановили парове опалення.
Інтер’єр будівлі був вишуканим. На першому поверсі з вікон відкривалися мальовничі краєвиди на вулицю Adelaide Street, по обидва боки від аркового входу до театру, розміщувалися крамниці, які здавали в оренду. На інших поверхах, над магазинами були офіси, які також здавалися в оренду. Гроші отримані від оренди використовували на розвиток оперного театру.
Особливу увагу привертав арковий вхід до театру, він вів відвідувачів до розкішного фоє глибиною 50 футів.
За ним знаходилося головне фоє, де були розташовані каса, бар. Сходи зі східної та західної сторони фоє дозволяли відвідувачам підійматися до гардеробної та двох балконів.
Унікальною та дуже великою була купольна зала, яка вміщувала в себе 1323 глядачі. Сцена була достатнього розміру для масштабних постановок. Завширшки вона складала – 53 фути, завглибшки – 65 футів. Прямо перед сценою була розташована оркестрова яма.
На балконах для глядачів встановили складні стільці, що забезпечувало вільний доступ до інших місць в ряді.
Офіційне, урочисте відкриття театру Grand Opera відбулося 21 вересня 1874 року. З того часу, оперний театр став найулюбленішим місцем торонтської еліти.
Першою виставою, яку продемонстрували на відкритті нового театру, була комедія Річарда Шерідана – School for Scandal. У ній зіграла головну роль менеджер театру Шарлотта Моррісон.
Крім опер в театрі проводилися грандіозні бали, під час них всі місця в оркестровій частині накривали тимчасовою дерев’яною підлогою, щоб люди мали можливість танцювати всю ніч.
Попри велику кількість відвідувачів, схвалення критиків, високу популярність, театр не був фінансово успішним.
Новий власник, повний занепад
У 1876 році театр продали на аукціоні Олександру Меннінгу. Через три роки після цього будівля постраждала від пожежі, залишилися лише стіни. Новий власник найняв архітектурну компанію Lalor and Martin і за 51 день відбулася повна реконструкція будівлі.
Таким чином, урочисте відкриття відновленого оперного театру відбулося 9 лютого 1880 року постановкою «Ромео і Джульєтта». У різні роки на його сцені виступали відомі актори. На початку 20 століття відвідуваність театру зменшилася, через конкуренцію з Королівським театром Олександри. У 1927 році Grand Opera розформували, будівлю знесли.