Серед ультрасучасного ландшафту Торонто можна знайти справжні портали в минуле. Один із них знаходиться за адресою 189 Yonge Street. Зовні це велична, але звична для початку XX століття будівля. Проте всередині ховається архітектурне диво, якому немає рівних у світі: єдиний “двоповерховий” театральний комплекс, що досі приймає глядачів». – Elgin and Winter Garden Theatre.
Його історія схожа на казковий сюжет: про “сплячу красуню”, яка прокинулася через 60 років, про унікальну архітектуру та навіть про те, як хлібне тісто допомогло врятувати мистецтво – читаємо на toronto-trend.
Народження ідеї, або два театри за ціною одного
Історія комплексу розпочалася у 1913 році, коли Торонто було містом із населенням трохи більше ніж 200 тисяч осіб. Театральний магнат Маркус Лоу, засновник легендарної мережі театрів та майбутній фундатор кіностудії MGM, вирішив побудувати в Канаді свій флагманський майданчик. Для реалізації цього амбітного проєкту він запросив нью-йоркського архітектора Томаса Лемба, визнаного майстра “кінопалаців”.
Лемб запропонував революційне на той час рішення – побудувати два театри один над одним. Це дозволяло максимально ефективно використовувати дорогу землю в центрі міста. Таких “двоповерхових” комплексів у світі було зведено лише близько десяти, і канадський проєкт став єдиним у своєму роді за межами США. Використання сталевого каркаса дозволило створити величезні внутрішні простори з консольними балконами без жодної колони, що заважала б огляду – технологія, яка згодом стала стандартом для всіх сучасних кінотеатрів.
Попри те, що театри розташовані в одній будівлі, вони мають абсолютно протилежні характери, що було частиною маркетингової стратегії Лоу. Театр Elgin (спочатку відомий як Loew’s Yonge Street Theatre) орієнтувався на масового глядача. Тут за доступну ціну крутили безперервні шоу водевілів та перші німі стрічки.
Верхній театр, The Winter Garden, розташований на сім поверхів вище, був елітарним майданчиком. Він відкривався лише ввечері, квитки туди коштували дорожче, а атмосфера мала переносити глядача з галасливого Торонто в казковий сад.
The Elgin: золото, оксамит і велич едвардіанської епохи
Нижній театр, Elgin, – це втілення класичної розкоші. Архітектор Лемб не шкодував золота (справжнього сусального золота!), ліпнини та червоного оксамиту. Зал був спроєктований у стилі італійського Відродження з елементами едвардіанського класицизму.
Величезні дзеркала в холі, кришталеві люстри та розкішні ложі створювали відчуття свята ще до початку вистави. Це був театр “для всіх”, але кожен глядач почувався тут королем. Протягом десятиліть саме Elgin залишався головною сценою комплексу, трансформуючись із майданчика для водевілів у престижний кінотеатр.
The Winter Garden: казка, що застигла в часі
Але справжній шок глядачі відчували, коли підіймалися ліфтом або величними сходами до Winter Garden. Якщо Elgin був “міським” театром, то Winter Garden став “лісовим”.
Це був шедевр ботанічного дизайну. Стеля театру була повністю завішана справжнім листям бука, яке збирали в лісах Онтаріо, висушували, вимочували в гліцерині та фарбували в золотисті та зелені кольори. Понад 5000 гілок бука утворювали густу крону над головами глядачів, створюючи ілюзію нічного саду.
Стіни були розписані вручну акварельними пейзажами: квітучі сади, альтанки, птахи та колони, обвиті плющем. Навіть опорні колони були замасковані під стовбури дерев. Освітлення імітувало мерехтіння світлячків та ліхтарів у парку. Це було неймовірне видовище, яке не мало аналогів.
Золота ера водевілю та 60 років забуття
Протягом 1910-х та 1920-х років комплекс приймав найвидатніших артистів епохи. На цих сценах виступали Джордж Бернс та Грейсі Аллен, Софі Такер, Мілтон Берл, Едгар Берген. Глядачі приходили сюди на цілий день, щоб побачити серію вар’єте, що чергувалися з короткими німими фільмами.
Проте технічний прогрес виявився невблаганним. У 1927 році до Торонто прийшло звукове кіно, і популярність водевілю почала стрімко падати. Для нижнього театру це не стало проблемою – його легко переобладнали під кінозал. Але Winter Garden, з його складною акустикою та атмосферою “живого” саду, виявився непотрібним.
Замість того щоб переробляти унікальний зал, керівництво прийняло дивне, але доленосне рішення: вони просто закрили Winter Garden на ключ.
Протягом 60 років верхній театр залишався запечатаним. Там не було опалення, не було світла, лише товстий шар пилу, який вкривав кожну гілочку бука та кожне крісло. Поки внизу, в Elgin, крутили голлівудські блокбастери, нагорі “спала” ціла епоха. Саме завдяки цьому забуттю Winter Garden зберігся в первозданному вигляді. У той час як більшість театрів того періоду були модернізовані або знесені, цей зал став унікальною капсулою часу.
Нижній театр, Elgin, продовжив працювати як кінотеатр. Проте з кожним десятиліттям він занепадав. У 1970-х роках величний “кінопалац” перетворився на місце показу фільмів категорії “B” та еротики для дорослих. Оперні ложі були демонтовані, щоб звільнити місце для великого екрана, який, зрештою, так і не встановили належним чином. Останнім фільмом, показаним у старому Elgin, була стрічка “Що побачив шведський дворецький”.
Велике відродження та “хлібна” реставрація
Порятунок прийшов у 1981 році, коли Фонд спадщини Онтаріо (Ontario Heritage Trust) придбав будівлю за 4,6 мільйона доларів, щоб врятувати її від знесення. Цікаво, що ще до початку реставрації в напівзруйнованому Elgin протягом двох років ішла постановка мюзиклу “Кішки”, яка стала найуспішнішою театральною подією в історії Канади на той час і довела життєздатність цього місця.
У 1984 році розпочалася масштабна реставрація вартістю 29 мільйонів доларів. Це був один із найскладніших проєктів відновлення пам’яток у Північній Америці.
Реставратори зіткнулися з величезною проблемою: як очистити тендітні акварельні розписи на стінах Winter Garden, не пошкодивши їх? Традиційні хімічні засоби могли просто розчинити фарбу.
Рішення було геніальним і водночас простим. Реставратори використовували сире хлібне тісто. Тисячі фунтів (приблизно 450-900 кг) свіжого тіста притискали до стін, і воно, як губка, вбирало в себе 60-річний пил та сажу, не пошкоджуючи пігмент. Це була ювелірна робота, яка дозволила повернути стінам їхні яскраві кольори 1913 року.
Гілки бука на стелі також пройшли через ретельну обробку. Кожну гілочку знімали, чистили вручну та обробляли вогнетривким розчином. Близько 30% листя довелося замінити новим, але більшість залишилася оригінальною – тією самою, яку бачили глядачі ще до Першої світової війни.
Під час робіт архітектор Мандель Шпрахман додав 65 000 квадратних футів нового простору, включаючи восьмиповерховий павільйон за лаштунками з сучасними гримерками та репетиційними залами.
Скарби та археологічні знахідки
Під час реставрації було зроблено кілька дивовижних відкриттів. У Winter Garden знайшли найбільшу у світі колекцію водевільних декорацій – понад 125 розписаних вручну полотен та пласких конструкцій, що датуються 1913 роком. Сьогодні деякі з них, зокрема декорації “Метелик” та “Скарабей”, виставлені для огляду глядачів.
Археологи також знайшли під фундаментом понад 500 артефактів XIX століття, включаючи керамічний та скляний посуд, що свідчать про життя Торонто ще до будівництва театру.
Сучасне життя театру
15 грудня 1989 року, рівно через 76 років після першого відкриття, оновлений комплекс знову відчинив свої двері. Сьогодні це не просто музей, а живий центр культури. Тут проходять покази Міжнародного кінофестивалю в Торонто (TIFF), світові прем’єри мюзиклів (наприклад, “Наполеон”), зйомки телешоу (Late Night with Conan O’Brien) та відомих фільмів, таких як оскароносна “Форма води” Гільєрмо дель Торо.
Театри належать Фонду спадщини Онтаріо і продовжують виконувати свою місію: зберігати історію, водночас залишаючись сучасним майданчиком для опери, концертів, стендап-комедій та благодійних заходів.
Відновлений теракотовий фасад, намет, що сяє 1240 лампочками та легендарна вивіска “Loew’s”, яку знову видно з вулиці Янг, нагадують кожному перехожому про те, що справжнє мистецтво та архітектурна велич здатні пережити будь-які кризи. Elgin and Winter Garden Theatre залишаються гордістю Канади, місцем, де історія щовечора оживає під світлом софітів.
Легенди, привиди та гангстерське крісло
Який же старий театр без привидів? Elgin and Winter Garden Theatre овіяний міськими легендами. Найвідоміша з них – історія про “Лавандову леді”. Кажуть, що це привид жінки, яка загинула в театрі або біля нього в перші роки його існування. Актори та персонал неодноразово повідомляли про запах лаванди в порожніх коридорах та про дивну постать у довгій сукні, яку бачили в ложах Winter Garden.
Інша історія пов’язана з гангстером Джоном Діллінджером. Під час реставрації 1980-х років для Winter Garden придбали стільці з чиказького театру “Біограф”. Згідно з легендою, одне з цих крісел було тим самим, на якому сидів Діллінджер за кілька хвилин до того, як його застрелили агенти ФБР на виході з кінотеатру.
Ще одна цікава деталь – ручні ліфти. Це одні з найстаріших ліфтів у Канаді, що досі перебувають в експлуатації та керуються операторами вручну. Поїздка в такому ліфті з нижнього театру до верхнього – це частина ритуалу занурення в історію.
Поради для відвідувачів
- Запишіться на екскурсію. Навіть якщо ви не йдете на виставу, Ontario Heritage Trust проводить регулярні екскурсії. Це найкращий спосіб побачити обидва зали та дізнатися більше про “хлібну реставрацію”.
- Роздивляйтеся деталі. В Elgin обов’язково подивіться на стелю – вона прикрашена сусальним золотом вартістю в цілий статок. А в Winter Garden спробуйте знайти на розписах прихованих птахів та комах.
- Врахуйте локацію. Театр знаходиться в самому серці міста, поруч з Eaton Centre, тому його відвідування легко поєднати з прогулянкою центром.
Elgin and Winter Garden Theatre – це не просто нерухомість на Янг-стріт. Це серцебиття старого Торонто, яке продовжує звучати в ритмі сучасного мегаполіса. Це місце, де казка про сад під дахом стала реальністю, яку ми маємо щастя бачити сьогодні.
