Жоден вид мистецтва не є таким унікальним, ефемерним, як живий виступ. Сучасний театр – це постійна інтелектуальна пригода. Люди приходять до театру, щоб відпочити, отримати багато гарних емоцій.
Кожна деталь події, яка відбувається на сцені, свідчить про певний задум. У цьому є певна інтрига. Театри 19 століття в Торонто відрізнялися від сучасних. Про розвиток театральної справи в місті читайте далі у статті на toronto-trend.
Що говорить історія?
Документально підтверджено, що перший театр у Торонто, розрахований на 150 осіб, відкрили у 1839 році. Розміщувався він у невеликому приміщенні столярної майстерні на Northeast corner of York and King Street за готелем Shakespeare.
З роками неподалік з’явилися Town Hall, he Royal Lyceum, The Temperance Hall. Це були примітивні заклади з небагатьма атрибутами, важливі для мешканців Торонто.
Єдиною будівлею 19 століття, яка збереглася, є St. Lawrence Hall, де багато років виступав Національний балет. У рік сторіччя Канади зал театру повністю відреставрували.
Керували закладом кілька осіб. Створенням п’єс, влаштуванням вистав займалися місцеві аматори, трупи мандрівних артистів, офіцери з гарнізону британської армії у Форт-Йорку. Люди приходили безплатно подивитися цікаві виступи артистів. Самі ж актори також не отримували зарплату, виступи для них були, скоріш за все, хобі.
The Royal Lyceum Theatre був одним з найуспішніших. Спочатку це була невелика акціонерна компанія, якою керував актор Джон Нікінсон. Він створював вистави та брав участь у їх постановці.
Умови в старому театрі були далеко не такі, як в сучасному. Свічки, ліхтарі освітлювали невелику підняту платформу, яка слугувала сценою Королівського театру. Трупа акторів складалась з кількох осіб. Проте постановку п’єс вони могли робити лише в Торонто. Витрати, труднощі з подорожуванням сприяли ізольованості від гастрольних кампаній, що відбувалися в Нью-Йорку та Лондоні.
Нові театри, умови роботи
До другої половини 19 століття Торонто було містом, де жило понад 200 тисяч людей. Воно швидко розширювалося, населення зростало, оскільки процвітала промисловість. Люди залишали свої ферми та їхали до Торонто в пошуках роботи. У новому промисловому місті зростав попит на розваги.
Найбільшим чинником розвитку професійного театру у Торонто стало активне будівництво залізниці. У 1870 році потяги почали курсувати в різні канадські міста, тоді створили перші театральні маршрути, завдяки яким місцеві трупи могли гастролювати.
Місткість залізничних вагонів дозволяла перевозити багато декорацій, костюмів, майна. У акторів “розв’язалися руки”, бо це означало, що вони можуть заявити про себе. Розпочалося активне будівництво театрів по всьому Торонто. До театру запрошували працювати людей без досвіду роботи, які мали акторський талант.
У 1874 році у місті відчинили свої двері такі театри: Grand Opera House, Royal Opera House, Grand. Це були перші сучасні аркові театри-авансцени, гарно прикрашені позолотою та вишуканими тканинами.
У приміщеннях побудували ложі, балкони, які забезпечували глядачам краще спостереження за тим, що відбувається на сцені. Кожен театр мав арку авансцени висотою 50 футів, великі оркестрові ями. Яскравий приклад цьому оркестрова яма 45 футів у театрі Grand.
Вогні будинку Grand можна було запалювати з кабінки суфлера, а не робити це вручну за допомогою довгого воскового конуса.
Попри велику популярність театральні вистави часто засуджувалися владою та церквою. Одного разу керівника Королівського театру звинуватили у порушенні прав релігії, за те, що він у неділю – День Господа – провів концерт духової музики.
Нові театри продовжували з’являтися в Торонто. На їхній сцені виступали всесвітньо відомі акторські трупи. Найпопулярнішою в місті була компанія братів Марксів, до якої входило 7 акторських труп.
