Торонтська театральна організація Passe Muraille – місце для талановитих акторів

Театральна організація Passe Muraille користується популярністю не тільки в Торонто, але і далеко за його межами. Тут руйнують бар’єри та досліджують нові ідеї, методи театральної майстерності. Попри складні фінансові кризи протягом багатьох років організація зберегла свою історію. Далі на toronto-trend.

Заснування організації  

Організацію Passe Muraille заснував Джим Гаррард у 1968 році. Офіс Passe Muraille розміщувався у Рочдейл-коледжі, на той час найбільшому в Північній Америці безплатному закладі. Офіс відкрили в навчальному закладі не спроста, метою засновника було руйнування бар’єрів між глядачами та виконавцями, студенти повинні сприймати театр як подію.

Компанія набула великої, проте недоброї популярності у 1969 році завдяки авангардній п’єсі Futz. П’єса про фермера, який вступає в сексуальні стосунки зі своєю домашньою свинею. Проти продюсера, режисера, акторів, були висунуті звинувачення у непристойності, але згодом всі обвинувальні вироки скасували.

Після цього Гаррард обрав інше місце для офісу організації – церковну залу на 11 Trinity Square. На новому місці Гаррард почав активно створювати п’єси: Jean Genet’s The Maids and Lanford Wilson’s Home Free.

Попри те, що організація активно співпрацювала з трупами, акторами, її п’єси користувалися популярністю, наприкінці 1969 року вона пережила фінансову кризу. Тоді Гаррард пішов у відставку, його змінив Мартін Кінч. Вже у 1972 році організацію очолив Пол Томпсон.

Активний розвиток

Організація Passe Muraille зі своїм відвертим націоналізмом і новаторським духом приваблювала талановитих виконавців та письменників. Томпсон зміг розвинути кооперативну, акторську форму драматургії, відому як колективна творчість. В цьому стилі він створив такі постановки: The Farm Show, The Farmers’ Revolt, Love You Baby Blue та багато інших.

П’єса Love You Baby Blue принесла компанії популярність, що дозволило придбати своє теперішнє приміщення, пекарню, свічкову фабрику.

Під керівництвом Томпсона та наступних художніх керівників, Passe Muraille надала доступний простір для молодих альтернативних театральних труп.

У 1982 році Пол Томпсон пішов на пенсію. Його наступником став Кларк Роджерс, який продовжив розвивати палку прихильність об’єднання до нових канадських творів. Хоча стандарти змінювалися, на сцені за сприяння Passe Muraille з’являлися талановиті актори, ставилися цікаві п’єси.

У 1987 році Роджерс пішов у відставку, на його місце прийшов Браян Річмонд. Він сприяв створенню п’єс: Michel Marc Bouchard’s Lilies, Paul Ledoux and David Young’s Fire, Rigoletto та багатьох інших.

Проблема з грошима

Лейн Коулман з початку заснування Passe Muraille був її членом. У 1991 році почав очолювати організацію. Його робота була направлена на те, щоб врятувати Passe Muraille від фінансової нестабільності. Наприкінці 1990 року об’єднання знову зіштовхнулося з браком грошей для розвитку. Практично більшість членів об’єднання покинули його, єдиний, хто залишився – Коулман.

Чоловік не здавався, й не даремно. Бо вже у 1999 році під його керівництвом було створено 2 п’єси, які принесли успіх організації: Michael Healey’s та  Drawer Boy. У 2006 році Коулман пішов на пенсію, на зміну йому прийшов Енді Маккім.

Фінансові труднощі Passe Muraille нікуди не зникали. Щоб врятувати об’єднання його члени створили літній театр Regent у Піктоні. Після чого почали вести активне партнерство з компанією Bell Canada, яка, займається збором грошей для мистецьких організацій Торонто. Справи покращилися, у 2006 році Passe Muraille почали проводити свої перші мистецько-наукові конференції.

Сучасне об’єднання продовжує сприяти розвитку молодих акторів, письменників, активно співпрацює з різними театральними трупами, компаніями. 

Comments

.,.,.,.