Гленн Гулд – відомий канадський піаніст, телеведучий, письменник, композитор, диригент. Завдяки любові до музики, Гулд зміг побудувати гарну кар’єру та здобути широке визнання та повагу не тільки в Канаді, а й далеко за її межами. Детальніше про життя Гленна Гулда, читайте далі на toronto-trend.com.
Музикант з дитинства
Народився Гленн 25 вересня 1932 року в Торонто. У родині Гулд практично всі були музикантами. Мати Гленна Флоренс грала на фортепіано й давала уроки гри в місцевій школі. Батько Берт грав на скрипці. Через кілька років після народження сина, Флоренс зрозуміла, що Гленн має неабиякі музичні здібності.
У віці 4 роки Гленн разом з мамою вчився грати на фортепіано. У віці 5 років здійснив свій перший публічний виступ в Uxbridge, Онтаріо, акомпануючи своїм батькам, які співали дуетом. Згодом почав складати власні мелодії.
Коли Гленну виповнилося 10 років, він почав відвідувати Royal Conservatory of Music Toronto. Тут хлопець вивчав теорію музики, гру на органі та фортепіано. Альберто Герреро 10 років був його наставником. Опанування гри на органі дали Гулду розуміння музики Баха.
До 1944 року хлопець виступав переважно в церквах, школах, далі почав брати участь у різноманітних музичних фестивалях. У віці 12 років Гулд успішно склав іспит з гри на фортепіано в Торонтській консерваторії здобувши найвищий бал серед усіх кандидатів.
Розвиток кар’єри
Гулд належав до першого покоління канадських музикантів, які здобули освіту в Канаді. Важливою віхою в музичній освіті Гулда стало його навчання під керівництвом піаніста Альберто Герреро. Він прищепив Гленну репертуар і техніку пальців, завдяки чому той став відомим на весь світ.
8 травня 1946 року Гулд вперше виступив з оркестром ТСМ в Massey Hall, зігравши першу частину Beethoven’s Concerto №4 під керівництвом Етторе Маццолені. Вже взимку того ж року Гулд виступав разом з торонтським оркестром під керівництвом Бернарда Гайнце перед учнями середніх шкіл.
Перший професійний сольний концерт музикант дав 20 жовтня 1947 року в Eaton Auditorium. Цей виступ поклав початок співпраці з концертним менеджером Вальтером Гомбургером, яка тривала до 1968 року.
З перших виступів Гулда хвалили критики, глядачі за його унікальну техніку, красиву гру, тонкість та делікатність фразування, глибину експресії, інтерпретаційну мудрість.
Взимку 1950 року Глуд дебютував на радіо CBC зігравши на фортепіано Mozart’s Sonata K. 281 та Paul Hindemith’s Sonata № 3. У 1951 році Гулд разом зі своїм однокласником Робертом Фулфордом заснували дует New Music Associates, провели 3 великі концерти в Торонто. Згодом почали здійснювати велике світове турне.
Все це принесло велику славу, музиканта почали запрошувати на радіо, брати інтерв’ю, з’явилося багато шанувальників його творчості. Перший студійний запис Гулда відбувся восени 1953 року. Через рік він вперше виступив на телебаченні.
Кар’єра пішла вгору, Гулд здобув міжнародне визнання, проте, вирішив відмовитися від гри на піаніно, й присвятив себе запису, трансляції та письменництву. Останній живий концерт він дав 10 квітня 1964 року в Лос-Анджелесі.
Пошук себе
З 1964 року музикант почав давати радіо та телеконцерти. У 1982 році Гленн вирішив завершити кар’єру піаніста, він прагнув проводити записи як диригент. Свій перший і єдиний запис зробив влітку 1982 року.
4 жовтня 1982 року музикант помер. Гулд став провідним виразником справжньої філософії звукозапису, які він так відстоював у статтях, передачах, а також практикував у своїх альбомах.
Його різні студійні записи були перевидані на CBS Masterworks, багато живих виступів і трансляцій випустили невеликими піратськими лейблами в Північній Америці, Європі та Японії.
За вагомий внесок в Канадську музику, Гленн Гулд отримав багато нагород посмертно.
