Перші студії звукозапису відкрилися в Торонто на початку 20 століття й поклали початок формуванню потужної музичної індустрії. У цих студіях працювали з відомими виконавцями, експериментували з новими технологіями та створювали виробничу базу, яка згодом перетворила місто на один із головних центрів звукозапису в Канаді. З роками розвивалася інфраструктура, з’являлися незалежні студії та професійні спільноти, а Торонто поступово ставало осередком, де формувався сучасний підхід до створення музики. Більше про шлях від аналогових платівок до цифрових форматів запису на toronto-trend.
Початкові етапи звукозапису в Торонто
Історія звукозапису в Канаді почалася задовго до появи великих студій у Торонто. Перші відомі записи датуються 1878 роком і були зроблені в Оттаві. Тоді ентузіасти експериментували з фонографом Едісона. Це такий пристрій, який записував звук на воскові валики. Спершу робилися короткі технічні спроби, але саме вони поклали початок канадському звукозапису. На початку 20 століття в країні з’явилися великі міжнародні компанії. Victor Talking Machine Company і Columbia Records відкрили тут свої філії. Активно почали продаватися програвачі та платівки, а також стрімко формувався ринок звукозапису. Через ці компанії до Канади потрапляли нові технології й розповсюджувалася музика з Європи та США.
Перші студії працювали за механічним принципом. Запис відбувався без електрики: виконавців розміщували перед великим рупором, який збирав звук і передавав його на восковий диск. При тому все виконувалося наживо, без можливості монтажу чи редагування.
У 1940–1950 роках технології ще більше вдосконалилися. Почали використовувати електричні мікрофони, магнітну стрічку та сучасні на той час програвачі. Радіостанції, зокрема студії CBC у Торонто, стали важливими місцями для запису концертів і естрадних програм. Це стимулювало появу професійних інженерів і музикантів, які працювали не лише в ефірі, а й у студіях.
Наприкінці шістдесятих у Торонто відкрили повноцінну сучасну студію – Toronto Sound Studios (1969 рік). Вона швидко стала популярною серед місцевих гуртів і виконавців. У той період у місті активно розвивалася рок- та фолксцена, тож виникла реальна потреба в якісному звукозаписі. Такі студії стали платформою для локальних артистів, які прагнули створювати професійні проєкти та конкурувати з американськими колегами.
Розквіт студійної індустрії в 60-80 роках
У 1960–1980 в місті з’явилися студії, які за рівнем техніки та сервісу вже могли конкурувати з американськими. Однією з найвідоміших студій стала Eastern Sound. Вона була відкрита в районі Йорктауна та славилася сучасним на той час обладнанням з великою кількістю доріжок. Це дозволяло записувати складні аранжування та працювати з великими колективами. Також у студії працювали такі артисти, як Гордон Лайтфут, Енн Мюррей та Rush.
Ще одним знаковим місцем була студія Sounds Interchange. Вона вирізнялася масштабами та високим технічним рівнем. Сюди приїжджали міжнародні артисти, зокрема The Rolling Stones і Девід Бові, які використовували її як базу під час роботи в Канаді. Саме в цієї студії була бездоганна репутація, адже тут завжди можна було швидко реалізувати великі проєкти.
У цей період ще й активно впроваджували нові технології. Студії переходили на багатодоріжковий запис, що дало змогу розділяти інструменти й голоси та якісно зводити матеріал. Приміщення облаштовували спеціальними акустичними панелями, а в студії Nimbus 9 навіть використовували ротаційні стіни, щоб змінювати акустику кімнати без перерви в роботі. Паралельно з появою великих студій зростала кількість незалежних майданчиків. Наприклад, у 1972 році відкрилася Kensington Sound. Цю студію відтворили у вінтажному стилі, тож молоді гурти часто створювали хіти саме тут. Лампова атмосфера, теплий та затишний дизайн – що ще потрібно?
Перехід до цифрових технологій
Наприкінці 1980 і на початку 1990 років у музичній індустрії Торонто стався технологічний перелом. У студіях з’явилися перші цифрові робочі станції (DAW), інструменти для редагування звуку та цифрове зведення. Тобто якщо раніше користувалися великими пультами й великою кількістю апаратури, то тепер уся робота відбувалася в комп’ютерах. У багатьох студіях почали модернізувати обладнання, оновлювати кабелі, системи зведення та програмне забезпечення. Для великих майданчиків це був спосіб утримати позиції й привабити нове покоління музикантів.
У цей час з’явилися й студії середнього рівня, підхід яких відрізнявся від інших. Яскравий приклад – Chemical Sound, що заснували в 1992 році. У студію завезли вінтажне аналогове обладнання з новими цифровими інструментами. Саме тому вона здобула популярність серед рок- та інді-гуртів, але з часом зіштовхнулася з тиском забудовників і зрештою власники були змушені закритися або переїхати. Її історія добре ілюструє, як зміни в технологіях та міському середовищі впливали на музичну інфраструктуру.
Перехід до цифрового формату приніс не лише можливості, а й труднощі. Вартість обладнання знизилася, тому багато артистів почали записувати музику вдома. Це створило конкуренцію традиційним студіям і зменшило потребу в дорогих багатоканальних майданчиках. Частина великих студій не змогла адаптуватися й закрилася, інші переформатували роботу, зосередившись на спеціалізованих послугах і високій якості звуку.
Звукозапис сьогодення
Сьогодні музичний ринок Торонто зовсім інший, ніж кілька десятиліть тому. Великі студії зберігають провідні позиції, проте їм доводиться адаптуватися до нових умов. Поруч із ними стрімко зростає кількість домашніх студій, розширюються цифрові платформи, а процес запису стає все якіснішим і доступнішим.
Однією з найбільш яскравих студій сучасності є Noble Street Studios. Її відкрили в недалекому 2011 році. Саме вона спроєктована з урахуванням найвищих акустичних стандартів та обладнана новітньою цифровою й аналоговою технікою. Крім того, міжнародні артисти, великі лейбли та місцеві музиканти активно записують свої проєкти в Noble Street Studios завдяки її сучасному дизайну та якісному обслуговуванню.
У 2025 році дедалі популярнішими також стають гібридні формати запису. Йдеться про поєднання теплого, насиченого звучання старого обладнання з точністю та зручністю сучасних цифрових програм. Продюсери та звукорежисери використовують вінтажні мікрофони й пульти разом із комп’ютерними програмами для запису, щоб отримати звук, який звучить природно й при цьому легко редагується.
До речі, роль інженерів і продюсерів також змінилася. Якщо раніше вони працювали здебільшого в рамках великих студій і лейблів, то тепер багато хто надає послуги фрилансом, працює віддалено або веде власні невеликі студії. Лейбли зосереджуються не лише на записі, а й на просуванні контенту в стрімінгових сервісах і соцмережах.
Серед ключових тенденцій – зростання DIY-записів (коли артисти самостійно створюють і випускають музику), активна цифровізація процесів та співпраця з міжнародними музикантами, яку спростив інтернет. Стрімінгові платформи змінили правила гри: тепер трек, створений у квартирі в Торонто, може потрапити до глобальних чартів без участі великих студій.
Джерела:
